Одним з найбільш поширених нетипових методів різання скла є гідроабразивне різання. Ріжучим інструментом тут використовується струмінь води або гідроабразивний матеріал, які подаються через форсунку під високим тиском. Сам метод взятий з природи, а відомий ширше як «водна ерозія», суть якої полягає у впливі напору води під високим тиском разом з абразивним матеріалом на поверхню, у нашому випадку поверхня скла. Твердофазні частинки, взаємодіючи з матеріалом, відривають і забирають струменем фрагменти структури поверхні. При підборі співвідношення обробної суміші варто звертати увагу на основні параметри різання: тиск у системі, питома витрата рідини, дисперсність частинок абразиву, власне від чого залежить ефективність різання.

Ще одним способом кроїння виступає лазерне різання. Ця технологія широко застосовується при металообробці при високоточному виробництві деталей із сталі завтовшки близько 15мм. Сенс полягає у випаровуванні матеріалу в локалі взаємодії на всю товщину.

Нещодавно для різання скла почали застосовувати і лазерні технології. Так, до широкого застосування розкрою листового скла в промислових масштабах ще потрібно освоювати деякі особливості даного способу, але, як показала практика, вже є напрацювання в області різання: порожнистого посуду, сонячних батарей, окремих елементів моніторів.

При роботі з листовим склом можна провести аналогію з обробкою металу, саме це і дає використання, здавалося б, нетиповою для кварцового матеріалу крою, а саме – термовипаром.

Вперше термовипаровування було випробувано при виготовленні порожнистих ємностей; під час закупорки флакона відрізалися ковпачки. Різання здійснювалося безперервним випромінюванням лазера. Якість роботи з даним обладнанням була на найвищому рівні, але не обійшлася без «другої сторони медалі». Швидкість різання досить тонкого матеріалу була неймовірно низькою - близько 6 мм на хвилину, що призводило до підвищених енерговитрат і не дозволяло достатньою мірою задовольнити вимоги щодо обсягу виробництва продукції. Пізніше з'ясувалося, що після термообробки, краї, які були у безпосередній взаємодії з лазером, мали залишкову напругу (ефект недозагартовування) і вимагали додаткового відпалу. Наступні експерименти дали зрозуміти про необов'язкове випаровування скла через усю товщину. Певні властивості матеріалу дозволяють різати терморозколювання, що прискорює процес та економить енергоресурси.